Патогенетичні аспекти використання препаратів, що містять карнозин, у лікуванні очних захворювань, спричинених оксидативним стресом

Патогенетичні аспекти використання препаратів, що містять карнозин, у лікуванні очних захворювань, спричинених оксидативним стресом

Гончарова Н. А., Мартиновська Л. В., Пастух І. В., Пастух У. А.

Харківська медична академія післядипломної освіти (Харків, Україна)

 

Актуальність. Дисбаланс між оксидантами й антиоксидантами (оксидативний стрес) призводить до численних патологічних змін в організмі. Підвищення вмісту активних форм кисню в органах і тканинах – один з основних токсичних чинників у розвитку більшості захворювань органа зору: катаракти, глаукоми, різних ретинопатій. Тому введення до складу лікувальних офтальмологічних препаратів речовин, які здатні протидіяти вільним радикалам і захищати тканини ока від пошкодження клітинних ліпідних пероксидаз, є багатообіцяльним під час профілактики та лікування хронічних захворювань ока. Нині в Україні успішно застосовується препарат Кларастіл (Farmaplant, Україна), який містить N-ацетилкарнозин, що запобігає оксидативному стресу і сповільнює розвиток вікової катаракти.

Мета – вивчення результатів використання препарату Кларастіл у пацієнтів з початковою віковою катарактою.

Матеріал і методи. Дослідження проведено у групі з 24 пацієнтів із початковою віковою катарактою (48 очей) віком від 50 до 65 років, які отримували інстиляції Кларастілу двічі на добу протягом 6 місяців. Усі пацієнти вели активний спосіб життя і не мали тяжких супутніх захворювань. Гострота зору становила від 0,6 до 1,0 з корекцією. Усі пацієнти кожні 2 місяці проходили офтальмологічні обстеження, що передбачали візометрію, тонометрію, біомікроскопію, офтальмоскопію.

Результати. Протягом дослідження погіршення стану очей не спостерігалося у жодному з випадків. Препарат Кларастіл мав добру переносимість серед усіх пацієнтів і чинив зволожувальний ефект на кон’юнктиву. Гострота зору і ступінь помутніння кришталика залишалися стабільними у 15 пацієнтів (30 очей). Підвищення гостроти зору на 0,2–0,3 спостерігалося у 7 досліджуваних (14 очей). У 2 пацієнтів (4 ока) значно зменшилися субкапсулярні помутніння кришталиків, гострота зору підвищилася до 1,0.

Висновки. Використання препарату Кларастіл у пацієнтів з віковою катарактою сприяло стабілізації та поліпшенню гостроти зору, зменшенню проявів синдрому сухого ока. Це дає змогу рекомендувати Кларастіл для широкого застосування у пацієнтів з початковою віковою катарактою.

 

Робота опублікована в Матеріалах науково-практичної конференції з міжнародною участю “Філатовські читання – 2019”, 23-24 травня 2019 р. – Одеса: Чорномор’я, 2019. – С. 52-53.

 

Visuspharm