СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ АНТИОКСИДАНТНОЇ ТЕРАПІЇ ШАФРАНОМ В ОФТАЛЬМОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ: ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ І ПОТЕНЦІЙНО КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ
СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ АНТИОКСИДАНТНОЇ ТЕРАПІЇ ШАФРАНОМ В ОФТАЛЬМОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ: ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ І ПОТЕНЦІЙНО КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ
Автори:
Петренко О. В., Яковець А. І.
Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ, Україна
У статті розглянуто поширені асоційовані з віком захворювання очей, патогенез яких пов’язаний з оксидативним стресом. Шафран має виражені антиоксидантні властивості: запобігає окисненню поліненасичених жирних кислот, мембранодеструктивним процесам у фоторецепторах, збільшує стабільність ліпідного шару мембран. Глікозиди та каротиноїд зеаксантин, що містяться у шафрані, створюють депо антиоксидантів і реактивують виснажену антиоксидантну систему сітківки; біофлавоноїди зміцнюють стінки кровоносних судин, знижують проникність гематопаренхіматозних бар’єрів, стимулюють процес біосинтезу білка, прискорюють процеси регенерації. Уже проведено велику кількість клінічних досліджень, що демонструють високу ефективність і безпечність шафрану в лікуванні асоційованих з віком захворювань очей.
Ключові слова: асоційовані з віком захворювання очей, шафран, антиоксидантні властивості.
Сьогодні у світі спостерігається невпинне зростання зорових порушень і захворювань очей, що пов’язано зі старінням населення і, відповідно, зі збільшенням вікових інволюційних змін у зоровому аналізаторі. Згідно зі статистичними даними експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 314 млн осіб мають різні патології зору, 45 млн – сліпі [1]. Серед основних причин сліпоти домінують асоційовані з віком захворювання очей: катаракта, вікова макулярна дегенерація, глаукома та діабетична ретинопатія [2].
Катаракта – часткове або повне помутніння речовини чи капсули кришталика, що призводить до зменшення його світлопровідності і зниження гостроти зору [3]. За відомостями ВООЗ, вона спричинює до 47,9 % випадків сліпоти у всьому світі. У віковій групі 50–60 років її виявляють у 15 % населення, 70–80 років – у 26–46 %, понад 80 років – практично у кожного [2; 4].
Не меншу небезпеку у зниженні зору становить вікова макулярна дистрофія (ВМД), що нерідко закінчується інвалідністю [5; 6]. В економічно розвинутих країнах ВМД як причина поганого зору посідає третє місце в структурі очної патології після катаракти та глаукоми [7; 8]. Термінальна стадія ВМД (сліпота) трапляється у 1,7 % усього населення віком понад 50 років і близько 18 % населення віком більше 85 років [9; 36].
У 12,3 % випадків до втрати зору призводить глаукома [2], що характеризується постійним або періодичним підвищенням внутрішньоочного тиску, який спричинений порушенням відтоку водянистої вологи з ока, з подальшим розвитком специфічних дефектів поля зору та атрофії зорового нерва [10]. Частота захворювання асоційована з віком: у групі 40–45-річних людей її виявляють в 0,1 % випадків; у 50–60-річних – в 1,5 % спостережень; після 75 років – більш ніж у 3 % випадків [11]. У 4,8 % випадків хронічною сліпотою супроводжується прогресування діабетичної ретинопатії: від 5 до 20 % хворих на цукровий діабет втрачають зір кожні 5 років [2; 12].
Варто зазначити, що всі асоційовані з віком захворювання очей, які призводять до зорових порушень і сліпоти, значно знижують працездатність пацієнтів, погіршують можливості самообслуговування і якість життя, стають важким тягарем для близького оточення. Це актуалізує проблему і потребує пошуку та розроблення нових підходів у лікуванні і профілактиці цієї офтальмологічної патології.
Оксидативний (окислювальний) стрес – важлива ланка патогенезу асоційованих з віком захворювань очей
Нині установлено, що в патогенезі асоційованих з віком захворювань очей важливу роль відіграє оксидативний стрес. Тканини ока безперервно зазнають агресивного впливу синього спектра сонячного світла. У результаті фотоокиснення утворюються синглетна форма кисню і його вільні радикали, що спричинюють такі ушкодження клітин, як окиснення ліпідів, руйнування білків і пошкодження ДНК [13; 14]. Крім того, важливе значення в розвитку оксидативного стресу відводиться дефіциту харчування внаслідок порушеного всмоктування, несприятливим екологічним умовам, курінню, інфекціям і деяким лікарським препаратам [19].
Відомо, що в нормі клітини організму мають безліч захисних механізмів у формі антиоксидантів і відновлювальних ферментів, які успішно захищають клітини від окисного пошкодження, спричиненого вільними радикалами. І хоча окислювальний стрес діє протягом усього життя, його результати особливо відчутні з віком. Вважають, що в міру старіння організму відбувається виснаження антиоксидантної системи захисту і погіршення обміну речовин. Це призводить до стану, за якого кількість вільних радикалів значно перевищує можливості захисних антиоксидантних систем, і клітини стають вразливими до руйнування. Особливо чутлива до оксидативного стресу сітківка, оскільки вона потребує великої кількості кисню, зазнає надзвичайно високого рівня впливу світла, здатного ініціювати вироблення вільних радикалів, а мембрани клітин містять чимало поліненасичених жирних кислот, які легко окиснюються [15; 16].
Вільні радикали також мають спорідненість із ненасиченими жирними кислотами – головним компонентом клітинних мембран фоторецепторів. У результаті такої взаємодії в пігментному епітелії утворюються і відкладаються високомолекулярні полімери з високим вмістом ліпофусцину – пігменту старості. Своєю чергою, це призводить до розширення зон атрофії клітин пігментного епітелію і загибелі фоторецепторів [17].
При цукровому діабеті центральну роль у розвитку окисного стресу відіграє гіперглікемія. Аутоокиснення глюкози, неферментативне глікозилювання й активація метаболізму сорбіту є джерелами утворення вільних радикалів або активних форм кисню при цьому захворюванні. В умовах нормального метаболізму вони також утворюються, але швидко інактивуються. В умовах дисбалансу між продукцією та інактивацією розвивається оксидативний стрес. Крім цього, тривала гіперглікемія призводить до порушення проникності капілярів, втрати перицитів, утворення мікроаневризм і гіпоксії сітківки [12].
Таким чином, з огляду на важливу роль оксидативного стресу в розвитку та прогресуванні асоційованих з віком захворювань очей ефективним і патогенетично обґрунтованим методом їхньої профілактики й лікування є застосування антиоксидантної терапії. Ще в 1992–2001 рр. у великому дослідженні Age Related Eye Disease Study (AREDS) з включенням 11 центрів США і 4757 пацієнтів віком 55–88 років з ВМД і катарактою було встановлено ефективність і безпеку застосування антиоксидантної терапії. Результати AREDS показали, що її призначення зменшує ризик прогресування ВМД і катаракти на 17 % порівняно з плацебо-контролем, у разі поєднання антиоксидантів і мінералів – на 25 % [20].
Біохімічний склад, антиоксидантні і метаболічні властивості шафрану, механізми ретинопротекції
Дослідження останніх років показують, що в лікуванні і профілактиці асоційованих з віком захворювань очей незаперечну перевагу мають антиоксиданти рослинного походження [21; 22]. Це зумовлено їхньою здатністю синтезувати фізіологічно активні сполуки в доступній для засвоєння формі, можливістю адаптуватися до систем транспорту через клітинну мембрану, ефективністю і високою безпекою, поліфункціональністю, малою токсичністю, мінімальними побічними ефектами, відсутністю розвитку лікарської залежності. З огляду на це особливий інтерес становить шафран, різноманітність і унікальність хімічного складу якого забезпечують багатогранність його біологічної дії на метаболічні і структурні системи організму.
Основу хімічного складу шафрану формують такі складники, як каротиноїди лікопін, α-, β- і γ-каротини, зеаксантин; глікозиди – кроцетин, сафрональ, пікрокроцин; флавоноїди – ізорамнетин, кемпферол; ефірна і жирна олія; вітаміни групи В (тіамін, рибофлавін); мінеральні речовини – мідь, калій, кальцій, марганець, залізо, селен, фосфор, цинк і магній [23].
Установлено, що одним з механізмів ретинопротекторної дії шафрану є реалізація його антиоксидантних властивостей. Шафран як антиоксидант [27; 28] перешкоджає окисненню поліненасичених жирних кислот, запобігає мембранодеструктивним процесам у фоторецепторах та інактивації мембранозв’язаних ферментних комплексів, збільшує стабільність ліпідного шару мембран. На тлі цих процесів відбувається стабілізація інших біохімічних показників в оці. Так, у дослідженні азербайджанських науковців Х. В. Бабаєва і співавт. (2016) було показано, що призначення шафрану запобігає стримуванню активності антиоксидантних ферментів (каталази, супероксиддисмутази і глутатинпероксидази) при дистрофічних процесах у сітківці. Цьому сприяє і той факт, що шафран стабілізує окислювально-відновну рівновагу за рахунок мобілізації природних антиоксидантних систем [29].
Другий механізм ретинопротекторної активності шафрану пов’язують із підтриманням балансу про- та антиоксидантних систем. Наявність в екстракті шафрану глікозидів і каротиноїду зеаксантину дає змогу створити депо антиоксидантів і реактивувати виснажену власну антиоксидантну систему сітківки. Лікопін, α- і β-каротини, що входять до складу шафрану, є головними попередниками вітаміну А, які сприяють утворенню в організмі ретинолу (основного пігменту сітківки – родопсину і пігменту колбочок – йодопсину), що, своєю чергою, поліпшує роботу зорового аналізатора, запускаючи механізми сприйняття світла. Крім каротиноїдів з групи природних поліфенолів, в екстракті шафрану містяться біофлавоноїди (ізорамнетин, кемпферол), які сприяють зміцненню стінок кровоносних судин, знижують проникність гематопаренхіматозних бар’єрів, стимулюють процес біосинтезу білка, прискорюють процеси регенерації [24; 25; 36].
Калій, що входить до складу шафрану, – важливий компонент клітин і рідин організму, марганець і мідь використовують як кофактори для антиоксидантного ферменту супероксиддисмутази, залізо – як кофактор для ферментів цитохромоксидази, селен і цинк захищають клітинні мембрани та запобігають генерації вільних радикалів, кальцій і магній відіграють важливу роль у клітинному метаболізмі. Вітаміни групи В беруть участь у проведенні нервових імпульсів зоровими волокнами, входять до складу зорового пігменту, а також беруть участь у синтезі ферменту, що знижує внутрішньоочний тиск [26].
У комплексі всі складники шафрану нормалізують і стимулюють біохімічні процеси в зоровому аналізаторі. Вони зменшують вираженість оксидативного стресу, нормалізують метаболічні процеси, зміцнюють стінки кровоносних судин, що, своєю чергою, сприяє відновленню і поліпшенню функціонального та структурного стану очей.
Доказова база застосування шафрану при асоційованих з віком захворюваннях очей
Сьогодні застосування шафрану при асоційованих з віком захворюваннях очей має достатню доказову базу, яка демонструє ефективність і безпеку його використання в лікуванні цих патологій.
Так, у дослідженні, проведеному Falsini B. et al. (2010), вивчали вплив біологічно активної добавки шафран на чутливість сітківки до світла у пацієнтів з ранньою віковою макулярною дистрофією. У ньому взяли участь 25 пацієнтів, які випадковим чином були розподілені на 2 групи. Перша група (n = 13) отримувала шафран по 20 мг/добу щодня, друга (n = 12) – плацебо протягом 6 місяців. Оцінку результатів лікування проводили через 3 і 6 місяців за результатами електроретинограми [30].
Результати дослідження продемонстрували підвищення електричної активності й амплітуди хвиль, що свідчить про поліпшення чутливості сітківки до світла у пацієнтів, які приймають шафран, як порівняно з вихідним рівнем, так і з плацебо. Це дало змогу авторам зробити висновок про доцільність призначення шафрану хворим, які страждають на макулярну дистрофію сітківки, з метою поліпшення функціонального стану сітківки і прогнозу захворювання.
Італійські вчені Marangoni D. et al. (2013) також вивчали вплив біологічно активної добавки шафран на світлочутливість сітківки при віковій макулярній дистрофії. Протягом 6–12 місяців 33 пацієнти з цим захворюванням очей отримували 20 мг/добу шафрану щодня [31].
Для оцінки ефективності порівнювали макулярну фокальну електроретинограму до початку дослідження і після лікування кожні 3 місяці. Під час дослідження було виявлено, що застосування шафрану забезпечує поліпшення світлочутливої функції сітківки: уже через 3 місяці його щоденного прийому відзначалося підвищення амплітуди хвиль на електроретинограмі, причому ці показники були стабільні протягом усього періоду спостереження.
Аналогічне дослідження було проведено Piccardi M. et al. (2012) за участю 29 пацієнтів віком 55–85 років з ВМД, які протягом 14 місяців отримували біологічно активну добавку шафран у дозі 20 мг/добу. Контроль ефективності здійснювали кожні 3 місяці з допомогою електроретинографічного дослідження світлочутливості сітківки та визначення гостроти зору [33].
Результати дослідження показали ефективність шафрану вже через 3 місяці прийому: відзначалося поліпшення світлочутливості на 0,3 логарифмічної одиниці порівняно з вихідними даними, а гостроти зору за таблицею Снеллена – на 0,2 одиниці.
Австралійські науковці Stone D. et al. (2013) провели подвійне сліпе дослідження з контрольною групою, в якому вивчали ефективність і безпеку біологічної добавки шафран для гостроти зору у пацієнтів з віковою макулярною дистрофією. Усі пацієнти були розділені на 2 групи: перша отримувала шафран по 20 мг/добу, друга – плацебо протягом 3 місяців. Через 3 місяці, не повідомляючи пацієнтам, групи міняли місцями. Тому кожен пацієнт, який узяв участь у дослідженні, приймав і шафран, і плацебо [32].
Пацієнти, які отримували шафран у перші 3 місяці, повідомили про значне поліпшення зору, що відзначалося вже на другому тижні його прийому і зберігалося протягом 3 місяців спостереження. Пацієнти, які отримували плацебо, не помітили змін з боку зору. Після того, як групи поміняли місцями, пацієнти, які отримували плацебо, повідомили, що їхній зір знову погіршився, тоді як ті, хто став отримувати шафран, зауважили значне поліпшення, що підтверджувалося результатами макулярної ретинографії. При цьому автори дослідження наголошували, що шафран – абсолютно безпечний нутрицевтик, який добре переноситься і не спричинює побічних ефектів.
У пілотному дослідженні Bonyadi M. et al. (2014) вивчали вплив біологічно активної добавки шафран на внутрішньоочний тиск у пацієнтів, які страждають відкритокутовою глаукомою. У ньому взяли участь 34 пацієнти з цією патологією, рандомізованих на 2 рівні групи, які протягом місяця як доповнення до лікування очними краплями тимолол і дорзоламід отримували шафран у дозі 20 мг/добу або плацебо.
Після чотирьох тижнів терапії внутрішньоочний тиск у групі пацієнтів, які отримували шафран, становив 10,6 ± 3,0 проти 13,8 ± 2,2 мм рт. ст. у групі контролю, що дало авторам підстави зробити висновок про його ефективність у лікуванні глаукоми [34].
Висновки
1. Нині спостерігається зростання асоційованих із віком патологій очей, що спричинене старінням населення в усьому світі. Катаракта, глаукома, вікова макулярна дистрофія сітківки, діабетична ретинопатія – надзвичайно поширені захворювання, що нерідко призводять до сліпоти.
2. У патогенезі офтальмологічної патології, пов’язаної з віком, ключове місце посідає оксидативний стрес, при якому утворюються вільні радикали, що призводять до пошкодження клітин. Важлива роль належить виснаженню власних антиоксидантних систем організму, спричинених старінням.
3. Шафран складається з каротиноїдів, флавоноїдів, глікозидів, вітамінів і мінералів, які забезпечують антиоксидантні та метаболічні властивості, необхідні для профілактики й лікування асоційованої з віком патології очей.
4. Шафран як антиоксидант запобігає окисненню поліненасичених жирних кислот, мембранодеструктивним процесам у фоторецепторах та інактивації мембранозв’язаних ферментних комплексів, збільшує стабільність ліпідного шару мембран. Також він підтримує баланс про- та антиоксидантних систем, створює депо антиоксидантів і реактивує виснажену антиоксидантну систему сітківки.
5. Біологічно активна добавка шафран має достатню доказову базу, яка демонструє ефективність і безпеку його застосування при асоційованих з віком захворюваннях очей.
6. З огляду на потужні антиоксидантні властивості шафрану його застосування може бути рекомендовано для лікування і профілактики не тільки асоційованих з віком захворювань очей, а і будь-якої офтальмологічної патології, в патогенезі якої ключова роль належить оксидативному стресу.
Сьогодні на фармацевтичному ринку України з’явилася біологічно активна добавка «МакулоВіт», вироблена відповідно до стандартів GMP. Це гарантує високий рівень очищення і якості сировини, відсутність ГМО. Стандарти виробництва як для лікарських препаратів і прийнятна ціна роблять терапію ефективною, безпечною та доступною для широкого кола пацієнтів, які потребують поліпшення і збереження зору.
Список літератури
1. Нарушения зрения и слепота // Информационный бюллетень ВОЗ. 2009. – № 282 (https://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs282/ru/index.html).
2. Проблемы слепоты и слабовидения // КБУ РО «КБ им. Н. А. Семашко» (https://old.xn--62-6kct0akqt0e.xn--p1ai/novosti/problemy-slepoty-i-slabovidenia).
3. Шильников Л. В. Глазные болезни: конспект лекций (https://med.wikireading.ru/7016).
4. Катаракта (https://www.krasotaimedicina.ru/diseases/ophthalmology/cataract).
5. Klein R., Klein B. E. K., Jensen S. C., Meuer S. M. The five-year incidence and progression of age-related maculopathy. The Beaver Dam Eye Study // Ophthalmology. – 1997. – Vol. 104. – P. 7–21.
6. Williams R. A., Brady B. L., Thomas R. J. The psychosocial impact of macular degeneration // Arch. Ophthalmol. – 1998. – Vol. 116. – № 4. – P. 514–520.
7. Klein R., Klein B. E. K., Lee K. E. et al. Changes in visual acuity in a population over a 10-year period. The Beaver Dam Study // Ophthalmology. – 2001. – Vol. 108. – P. 1757–1766.
8. Klein R., Klein B. E. K. et al. The association of Cataract and Cataract Surgery with the long-term incidence of age-related maculopathy // Arch. Ophthalmol. – 2002. – Vol. 102. – P. 1551–1557.
9. Klein R., Klein B. E. K., Tomany S. C. et al. Ten-year incidence and progression of age-related maculopathy // Ophthalmology. – 2002. – Vol. 109. – P. 1767–1778.
10. Глаукома вторичная вследствие других болезней глаз // РЦРЗ, клинические протоколы МЗ РК. – 2013.
11. Глаукома: классификация, ее стадии, формы, виды (https://glazaexpert.ru/glaukoma/glaukoma-klassifikatsiya).
12. Ищенко И. А., Миленькая Т. М. Эффективность применения антиоксидантов в лечении диабетической ретинопатии // Клиническая офтальмология. – 2007. – Т. 8. – № 3. – С. 97–101.
13. Зенков Н. К., Ланкин В. З., Меньщикова Е. Б. Окислительный стресс. – М., 2001. – 315 c.
14. Кравчук Е. А. Роль свободнорадикального окисления в патогенезе заболеваний глаз // Вестник офтальмологии. – 2004. – Т. 120. – № 5. – С. 48–51.
15. Старостин А. В., Островский М. А., Федорович И. Б., Львов К. М. ЭПР-исследование светоиндуцированной агрегации родопсина в фоторецепторной мембране // Биофизика. – 1987. – Т. 32. – С. 624–627.
16. Liles M. R., Newsome D. A., Oliver P. D. Antioxidant enzymes in the aging human retinal pigment epithelium // Archives of Ophthalmology. – 1991. – Vol. 109. – № 9. – P. 503–512.
17. Марченко Л. Н. Патогенез и лечение центральной инволюционной хориоретинальной дистрофии // Медицинские новости. – 2001. – № 5. – С. 3–11.
18. Маркова Е. Ю., Матвеев А. В., Кузнецова Ю. Д., Ковалевская М. А., Дергачева Л. И. Современная антиоксидантная терапия в детской офтальмологии // Эффективная фармакотерапия. Педиатрия. – 2011. – № 4.
19. Панков О. П. Антиоксиданты при лечении глазных заболеваний (https://librolife.ru/g4342760).
20. Минералы и антиоксиданты в лечении возрастной макулярной дегенерации // Клиническая офтальмология. – 2017. – № 1.
21. Hosseinzadeh H., Zeall T., Sadeghi A. The effect of saffron, Crocus sativus stigma, extract and its constituents safranal and crocin on sexual behaviors in normal male rats // Phytomedicine. – 2008. – Vol. 15. – № 6–7. – P. 491–495.
22. Masunaga N., Chikaraishi Y., Shimazawa M. et al. Vaccinium myrtillus (Bilberry) extracts reduce angiogenesis in vitro and in vivo // Evidence-Based Complementary and Alternative Medicine. – 2010. – № 1. – P. 47–56.
23. Шафран (https://www.neboleem.net/shafran.php).
24. Налобнова Ю. В., Егоров Е. А., Ставицкая Т. В. Влияние препарата «Миртикам» на функциональное состояние сетчатки больных c центральной инволюционной хориоретинальной дистрофией // Клиническая офтальмология. – 2003. – Т. 4. – № 1. – С. 29–31.
25. Каражаева М. И., Саксонова Е. О., Клебанов Г. И. и др. Флавоноидные антиоксиданты в комплексном лечении больных с дистрофической отслойкой сетчатки // Русский медицинский журнал. – 2004. – Т. 5. – № 1. – С. 41–44.
26. Шафран (https://lifebio.wiki).
27. Assimopoulou A., Sinakos Z., Papageorgiou V. P. Radical scavenging activity of Crocus sativus L. extract and its bioactive constituents // Phytother. Res. – 2005. – Vol. 11. – № 19. – P. 997–1000.
28. Verma S. K., Bordia A. Antioxidant property of saffron in man // Indian J. Med. Sci. – 1998. – Vol. 5. – № 52. – P. 205–207.
29. Бабаев Х. Ф., Шукюрова П. А. Экспериментальное исследование действия шафрана посевного (Crocus sativus, L.) при токсическом поражении сетчатки // Актуальные проблемы гуманитарных и естественных наук. – 2016. – № 7-1. – С. 28–35.
30. Falsini B., Piccardi M., Minnella A., Savastano C., Capoluongo E., Fadda A., Balestrazzi E., Maccarone R., Bisti S. Influence of saffron supplementation on retinal flicker sensitivity in early age-related macular degeneration // Send to Invest Ophthalmol Vis Sci. – 2010. – Vol. 51. – № 12. – Р. 6118–6124. doi: 10.1167/iovs.09-4995. Epub 2010 Aug 4 (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/20688744/).
31. Marangoni D., Falsini B. et al. Functional effect of Saffron supplementation and risk genotypes in early age-related macular degeneration: a preliminary report // J. Transl. Med. – 2013. – № 11. – Р. 228 (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3850693/).
32. Шафран лечит макулярную дегенерацию.
33. Piccardi M. et al. A Longitudinal Follow-Up Study of Saffron Supplementation in Early Age-Related Macular Degeneration: Sustained Benefits to Central Retinal Function // Evidence-Based Complementary and Alternative Medicine. – Vol. 2012. – Article ID 429124. – 9 pages (https://dx.doi.org/10.1155/2012/429124).
34. Bonyadi М. The ocular hypotensive effect of saffron extract in primary open angle glaucoma: a pilot study // BMC Complementary and Alternative Medicine. The official journal of the International Society for Complementary Medicine Research (ISCMR) 201414:399 (https://bmccomplementalternmed.biomedcentral.com/articles/10.1186/1472-6882-14-399#Sec2).
35. Киселева Т. Н. Роль антоцианозидов в коррекции нарушений микроциркуляции и гемодинамики глаза при офтальмопатологии // Российский офтальмологический журнал. – 2013. – № 1. – С. 8–10.
36. Киселева Т. Н., Полунин Г. С., Будзинская М. В. и др. Современные подходы к лечению и профилактике возрастной макулярной дегенерации // Клиническая офтальмология. – 2007. – № 2. – С. 78–82.